Науково - дослідницькі проекти

Міністерство освіти і науки України

Підлісненський  НВК

Науково - дослідницька  робота

ОРНІТОФАУНА ЧОРНОГО  ЛІСУ, МОРФОЛОГІЯ ТА  ОСОБЛИВОСТІ ГНІЗДОБУДУВАННЯ ДЕЯКИХ  ВИДІВ  ПТАХІВ

Роботу виконав  :

 Самойленко  Лілія Віталіївна

 учениця  9  класу

Підлісненський  НВК

Керівник :Чабан  Наталія  Володимирівна

  вчитель  біології

Підлісненський  НВК

Підлісне 2014 рік.

                     Зміст .

Анотація.

Вступ.

1.      Теоретична  частина.

1.1.Характеристика  Чорного  лесу.

1.2 . Історичні  відомості

1.3. Гідрологія.

1.4. Ґрунти.

1.5. Клімат.

1.6. Рослинність.

2.     Практично-дослідна   частина.

      2.1.  Орнітофауна.

      2.2.  Аналіз  орнітофауни.

      2.3. Місця  побудови  гнізд  та  їх  морфологія.

      2.4.  Результати.

      2.5. Оцінка  результатів

3.     Пропозиції.

Висновки.

Література.

Додатки.

Фотоматеріали.

Анотація  до  роботи «  Орнітофауна  Чорного  лісу морфологія  та  особливості  гніздо будування  деяких  видів  птахів».                    Чабан  Наталя  Володимирівна – учитель  біології,

                          учитель вищої  кваліфікаційної категорії, училь-методист.

   Серед  різноманіття  тварин  поширених  на  території  України  особливе  місце  належить  птахам. Вони  зустрічаються  практично  в  кожному  куточку  живої  природи  і  завжди  дуже  помітні.  Птахи  приваблюють  увагу  своїм  дзвінким  і  мелодійним  співом,  різноманітним  часто  яскравим,  красивим  забарвленням,  граційним  польотом,  цікавою  поведінкою,  своєрідними  танцями  та  іншими  біологічними  особливостями. Спостерігати  за  птахами  в  їх  природному  середовищі _  поістені  неймовірна  насолода.  Та  кількість  птахів  з  кожним  роком значно  зменшується,  що  не  може позначитися  на  стані  лісу  і  взагалі  зелених  насаджень  в  природі.  А  якщо  узагальнити,  то  зменшення  кількості  птахів негативно  відбивається  на  стані  всієї  природи.  Тому  дані  спостереження  присвячені  дуже  важливій  і  актуальній  проблемі  вивченню  та  збереженню  птахів.

 Дослідницька  робота  складається  із  вступу,  в  якому  визначена  головна  мета    дослідження,  яка  полягає  у  вивченні  видового  складу  птахів  лісу,  поведінки  деяких  птахів,  вивченні  морфології гніздо будування,  різноманітності  будівельних  матеріалів,  а  також  місць  гніздо будування.  

 Теоретична  частина   в  якій  дана  повна  характеристика  місцевості,  де  було  проведено  дослідження  включаючи  всі  її  екологічні  ніші.

В  практичній  частині  досліджень  проведено  детальний  аналіз  орнітофауни  Чорного  лісу,  місця  можливі  для  побудови  гнізд   по  видовому  складу  птахів  даної  місцевості.  

В  розділі  результати  досліджень   описані  місця  побудови  гнізд  6  видів  птахів,  визначені  основні  параметри  їх  гнізд,  матеріали    гніздо будування.  А  також  дана  характеристика  перебування   57  видів  птахів  в  Чорному  лісі. Характеристика  та  видовий  показник  наведено  на  російській  та  латинській  мовах.  Що  дало  можливість  дослідникові  розширити  власний  науковий  кругозір.

 В  слідуючому  розділі  описані  пропозиції, виконавши  які  можна  досягти  позитивного  результату  у  вирішенні  проблеми  збереження  птахів  на  території  України.   

Закінчили  свої   дослідження  висновками,  в  яких  узагальнили  проблему  збереження  видового  різноманіття  та  збільшення  кількості  птахів,  а  також  проблеми  з  якими  стикались  під  час  проведення  дослідження.  

В додатках  наведені  приклади  узагальнення  результатів  досліджень.  В  фотоматеріалах  поміщені  фото,  які  підтверджують  особливості  поведінки  деяких  видів  птахів,  та  фото  окремих  видів  птахів  та  їх  гніда.

    Вступ.

         На  протязі  п’яти  років  з  2007  по  2012  роки  групою  дослідників  Підлісненського  НВК   під  керівництвом  вчителя  біології  проводились  дослідження  орнітофауни  Чорного  лісу,  морфології  та  особливостей  побудови  гнізд  деяких  видів  птахів.

 Дана  науково – дослідницька  робота  проводилась  з  метою:   

1)        Вивчити  способи  життя  птахів,  закони  їх  існування,  та прагнути  до  збільшення  їх  видового  складу  ;

2)        Розробити  методи  охорони  птахів  від  зникнення ,  приваблювати  пернатих  в  сади  ,  парки,  ліси  ;

3)        Вивчити  видовий  склад  птахів  Чорного  лісу  ;

4)        Вивчити  місця  гніздування  та  морфологію  гнізд  ;

5)        Визначити  зимуючі  види  птахів,  перелітні, рідкісні  та  залітні  які  зустрічають  на  території  нашої  місцевості  ;

6)        Діяти  по  збереження  та  збільшенню  їх  видового  складу;

7)        Оберігати  рідкісні  види  птахів;

8)        В  зимовий  період  підгодовувати  зимуючі  види  птахів;

9)        Виготовлять  та  розвішувати  штучні  гнізда.

Статистичну  базу  досліджень  склали  результати:

1.     Спостереження  та  опис  птахів. На  території  Чорного  лісу  визначено  57  видів  птахів  які  відносяться  до  11  родин,  безпосередньо  пов’язаних  з  лісом  як  місцем  гніздування,  місцем  годування,  чи  зупинки  на  відпочинок  під  час  перельотів.  

2.     Вивчення  будови  гнізд. Знайдено  68  гнізд  51  було  зняте  з  дерева,  6  з  кущів,  11  знайшли  на  землі.  На  деревах  гнізда  знаходились  на  висоті  від  30  сантиметрів до  5  метрів,  на  кущах  від  33  сантиметрів  до  105  сантиметрів.

3.     Визначення  будівельних  матеріалів  гнізд. Матеріали  гніздо будування  горобиних  дуже  багато чисельні,  по  наших  спостереженнях  тільки  три  види  птахів (  сіра  славка,  зеленушка,зяблик) використовують  при  побудові  гнізда  матеріали  21  різновидності.

Отримана  інформація  дозволила  вияснить особливості  існування  деяких  видів  птахів  лісу.  Визначити   їх  екологічну  нішу   серед  інших мешканців цієї  екологічної  групи.

1.     Теоретична  частина.

1.1.Характеристика  Чорного  лесу.

Чорний ліс – один з найцікавіших  дубових масивів на межі лісостепової і степової  природних  зон .У  1848 р. лісничий  Бронич  провів у Чорному  лісі  перші досліди  штучного лісорозведення,  здійснивши посадку  під борону  насіння ясена, береста, дуба  та  берези. У  1888 р. було засновано Чорноліську  лісову  школу,  яка готує  спеціалістів  лісового господарства  для всієї України.

         Дослідженням Чорного лісу займались: Г.І.Танффільєв (1894),Г.М.Висоцький (1925), М.Прохоров (1905), П.С.Погребняк (1944,1949), О.С.Скородумов (1954) та інші. Про те,перший опис Чорного лісу належить  іємонарху Арсенію Іващенкову,опублікованому у 1858 р. під назвою “Чорний ліс та його окраїни  “.

         Впродовж  1894-1896  та 1902  років в цьому лісовому масиві  працював професор  Новоросійського  університету  геоботанік  Г.І.Танфільєв, який вивчав  південні межі поширення   лісів на півдні  Росії.

         У 1905 р. лісо знавець  А.Прохоров  дослідив  та виділив типи  дубових  насаджень  Чорного  лісу  та склав  флористичний  список  насаджень.

         Рослинний  покрив Чорного лісу також вивчав природознавець В.Доктуровський. В своїй публікації  “Про рослинність Чорного лісу “(1907), він навів опис незвичайного для степової місцевості сфагнового болота, розташованого біля великого озера в балці “Чорнолісі”.  Саме він вперше наголосив на реліктовому походженні болота. Свій внесок він пов’язав з розташуванням реліктового об’єкту біля південної межі льодовикових валунів,яка проходила через північно-східний кут Олександрійського повіту Херсонської губернії.

1.2 . Історичні  відомості

Чорний ліс. Він розкинувся великим масивом по  Знам‘янському  і  Олександрівськом  районах  Кіровоградської  області ,  переступив  непомітний  кордон  Черкащини.  Цікаво ,  що  ліси  з такими  назвами  зустрічаються  на  Вінниччині ,  в  Хмельницькій  області  ,  на  півдні  Тернопільщини ,  біля  Івано-Франківська.  В  цих  іменах  відголоски  давніх  часів.  Назва - це  пам’ять  поколінь.  Говорять ,  в  минулому  Чорний  ліс  тягнувся  без  великих  переривів  по  всій  Європі ,  закінчувався  в  Німеччині.  Там  і  зараз  великий  гірський  масив  називається  Шварцвальд, тобто  “Чорний  ліс ”.  Як  і  все  в  природі  Чорний  ліс,  який  складається  з  могутніх дубів, ясенів  і  грабів,  мав  своє  особливе  значення.  

         Історія  Чорного  лісу – то  не  просто  казка –легенда,  це  сувора  і  героїчна  повість .  Оспіваний  у  народних  піснях  і  думах ,  цей  ліс  був  свідком  багатьох  визначних  подій.    

         Під  впливом  різних  природних  умов  цей  лісовий  масив  найбільше  розширив  свої  межі  десь  у  XIV-XVI   століттях.  На  ту  пору  він  був,  так  би  мовити ,  нічийним ,  бо  знаходився  на  кордоні  литовсько-польських  феодалів  і  території ,  спустошеної  набігами  татарських  орд.  Це  був  крайній  південний  лісовий  масив.   Від  жорстокої  експлуатації   і  панського  гноблення   та  тягаря  державних  повинностей  сюди  тікали  українські , російські ,молдавські  селяни .  Саме  тут , у  Чорному  лісі  та  його  відрогах  , знедолений  люд  знаходив  собі  принаймні  тимчасовий  притулок.  Крім  того,  у  цих  краях  було  вдосталь  матеріалів для  зведення  житла  й  добування  палива.  По  лісових  галявинах  з  їх  високим  соковитим  різнотрав’ям  поселенці  випасали  худобу,  за  рахунок   лісу  чимдалі  розширювали  ділянки  обробленої  землі.

Поступово  у  межах  теперішніх  сіл  Знам’янського  району -  Чутівки, Чорноліски, Петрового, Водяного, Богданівки,  Цибулевого та  інших – виникають  присілки-хуторці.  На  той  час  лісовий  масив  займав  принаймні  80тисяч  гектарів  і  пролягав   від  Кучерівських  байраків  на  заході  до  села  Пантазіївки  на   сході,  від  Суботців  на  півдні  до  Іванківців та Макарихи на півночі .Очевидно, саме в ту пору за масивом  і утвердилася його  сьогочасна назва – мабуть, на відміну від вічнозелених  хвойних лісів сусідньої Київщини .Адже в осінньо-зимовий період листяні  урочища мають справді чорне забарвлення, а кора стовбурів й гілля дуба й граба (найбільш розповсюджених місцевих дерев) теж завжди темного кольору.

   У XVI-XVIII  століттях сучасна заповідна частина Чорного лісу, про яку йде розповідь, входила до складу володінь Запорізької Січі .Тут, у глибоких,майже непрохідних нетрях, формувались загони бунтарів проти шляхетсько-феодального гніту, які одержали назву ”гайдамаки ”. Так ,на початку тридцятих років у Чорному лісі базувався гайдамацький загін Г.Голого, 1750 році розташовувалися загони М.Мамая та інших запорізьких ватажків, котрі чинили опір польському-шляхетському поневоленню в межах Правобережної України .

    Споконвіку поселенці Чорного лісу, крім мисливства, займалися переважно примітивним землеробством, скотарством, випалюванням деревного вугілля і поташу . В міру використання багатств Чорного лісу , десь із кінця XVII століття на протязі наступних двохсот років, тривало й зменшення його масивів. Так, з виходом Росії до Азовського і Чорного морів весь південний флот практично було побудовано з дубів Чорного лісу,бо цей масив знаходився найближче до південних портів. По Інгул та Дніпро спливали чорноліські  діброви та гаї  до моря…

         А потім сюди ринули спритні ділки з різних європейських країн, які добре розумілися в промислових якостях місцевих дубів та грабів і за безцінь вивозили їх на світовий ринок …

Отже, не зважаючи на те, що в селі Водяному  ще в 1861 році  було засноване Чорноліське лісництво, порубки й потрави до революційного часу завдали лісові великої шкоди – майже  вдесятеро скоротилась площа лісової скарбниці, з якої тягнули все, що заманеться, а відновлення її флори і фауни  не займався ніхто …

      Після закінчення громадянської війни почалося комплексне вивчення та запровадження досконалих методів і засобів штучного лісорозведення. Заповідні діброви було взято під надійну державну охорону.  

1.3. Гідрологія.

Опинившись у глибокому лісовому вибалку, схили якого вкриті  густими заростями дерев і чагарників, можна побачити  серед непролазної  трясовини водяне дзеркало,  що сягає  16 гектарів.  Навколо  трясовини теж пролягає смуга води завширшки до п’яти  метрів, а  по всій площині ніби  розкидано  відокремлені  або  більш-менш суцільні купиння  верболозу, очерету, осоки, рогозу, папороті, кропиви…У кришталевій воді купають свої довгі коси  плакучі  верби,  далі виструнчились білокорі осики й берези. А все це разом викликає враження первозданної,  недоторканої   природи, яка ще не встигла  обрати якість певної форми свого існування.

         Ще й досі серед місцевих старожилів  побутують перекази про якісь  скарби, нібито заховані на дні озера. Але справжній скарб -  то своєрідність його берегової флори,  яка віддавна привертала увагу вчених.  Учасники ботанічних експедицій  в різний час виявляли тут  ряд північних  рослин – реліктів, абсолютно не типових  для цих широт.

         Наприклад,  звідки тут взялися бугри сфагнуму -  рослини,  характерної  для   Полісся? Можна тут зустріти  зозулинці,  які в народі за духмяний  аромат  розмаїтих квіток (особливо в  -  нічну  пору)  ще називають ’’люби  мене, не  покинь’’. Якщо ви добре знаєтесь  у дикоростучій квітковій рослинності, то зможете віднайти на заболоченому узбережжі Чорноліського озера живокіст, купину, первоцвіт, маренку запашну,  астрагал  та  багато лікарських рослин, яких не зустрінеш ніде в окрузі, хоча мікрокліматичні умови Чорнолісся практично однакові.

         Не часто зустрічаються рослини,  які протягом цвітіння змінюють забарвлення квіток. Саме такі властивості притаманні медунці, яка  з незапам’ятних  часів  прижилася на узбережжі  Берестуватого. Спочатку колір її  квіток має рожевий відтінок, потім він стає фіолетовим і зрештою блакитним або синім.

Кущі яскраво червоного верболозу й  куги  на плавучих островах переплітаються з розкішним мереживом сріблястих папоротей -  трав’янистих  і дерев’янистих  рослин, які дістали найбільшого поширення  ще в мезозойську еру. У сфагновому озері-болоті  до  цих пір  збереглися  й  інші  типові північні рослини,  зокрема пухівка,  котра після відцвітання  вкриває болотисту місцину білим килимом, півник болотний, квіти якого схожі на кров’яні краплини,  грушанка  зі своїми свічко подібними суцвіттями,  досить рідкісна орхідея  -  коручка  болотна, забарвлення листя якої переливається   від  коричнево-зеленуватих до світло - кумачевих  тонів,  а на білій губі контрастно виділяються   пурпурні смужки.

         У  чому ж справа?  Деякі авторитетні  дослідники сходяться на припущенні, що тут,  на  Берестуватому, вони мають справу  із своєрідною колонією рослинних елементів, котрі є залишками якоїсь прадавньої флори, а можливо започаткованих ще наприкінці льодовикової епохи. Тим більше,  що саме в цих широтах проходила лінія  дніпровського зледеніння…Та  все  це поки  що гіпотези, які чекають свого фундаментального обґрунтування.

         Частину реліктового озера оголошено гідрологічною пам’яткою природи республіканського значення. Колись з Чорного лісу брали свій   виток  річки  Скельова,  Водяна, Чортолай , Рудна та інші.  Тепер від  них полишилися хіба що пересохлі  русла-старики.  А от рівень води в Чорноліському озері  будь-якої пори року  залишається,  як це не дивно,  сталим  і воно без упину  живить єдину в тутешніх краях річку Чорноліску.

Вода  у Берестуватому  навіть у розпалі літа судомиста і завжди чиста. У найспекотніші дні прогрівається лише верхній шар озера на глибину десь до півметра. В різний час  робилися спроби  зарибнити водойму. Однак  із  цих  намірів нічого  путящого не вийшло. Зате в Берестуватому  привільно почувають себе невеликі золотисті  земляні  карасі,  яких  не зустрінеш  у  жодному з довколишніх  ставків,  та  й розвести  їх  там виявилось неможливим.

         Зрештою, ще про  одну природну таємницю   Берестуватого:  до цих  пір нікому не вдалося  виміряти його  дійсну глибину.  Всюдисущі  рибалки  прив’язували  до  мотузок важкі  грузила,  занурювали кілька зв’язаних  жердин,  але в окремих  місцях  озера  дна  так  і  не  досягли. А як виникли плавучі  острови Берестуватого?.. Та ,  напевне,  з часом наука  скаже  своє  вагоме слово  щодо походження біологічних і ботанічних  особливостей реліктового озера на Чорноліському плато.

         Масивні три джерела виштовхують воду з глибини землі, яка знайшовши та вимивши серед дерев та кущів шлях створила потічок. Струмок переходить у двох місцях у частково болотисту місцевість і за 500метрів від витоку зникає під землею не створивши навіть болота. В народі цей потічок називають «Крячкове» квартал 22 карти лісу. 

 Гідрологію Чорного лісу на території Червоно-Нерубаївського лісництва доповнює озерце, розміщене в 75кварталі, яке створює неповторний краєвид болотних та лісових рослин.

1.4. Ґрунти.

В степовій частині області переважають чорноземи  типові середньо - і  мало гумусні, чорноземи  опідзолені (95%  площі). Чорноземи  звичайні  містять   4-6%  гумусу. Потужність гумусового профілю середньо  гумусних  чорноземів  у  середньому   складає  120см. В   складі гумусу  даних  ґрунтів  переважають  гумінові  кислоти, властивості яких,  наприклад  активація росту  рослин, у значній мірі   визначають   рівень

родючості ґрунтів. Чорноземи звичайні  до глибини 4м.,  як правило не містять розчинні  солі  в  таких кількостях,  при яких вони  б  шкідливо діяли на ґрунти та рослини.  В нормах гумусованої частини  профілю водорозчинні солі звичайно представлені  гідрокарбонатами кальцію та магнію,  хлоридів  та сульфатів дуже мало,  практично відсутні  катіони  натрію.

         В лісостеповій  частині Кіровоградської  області  переважають чорноземи  типові мало - і середньо  гумусні. Основною відмінною ознакою чорноземів типових  в  порівнянні  з чорноземами  звичайними,  є наявність  більш  потужного гумусного профілю, який  у  цих  ґрунтах  досягає  глибини

 1.5м. Звичайне  поширення  в Кіровоградській області  мають реградовані ґрунти. Більшість дослідників вважають,  що  такі ґрунти  утворилися в результаті  освоєння  й окультурення чорноземів (опідзолених, лужних),  в  меншій ступені -  темно-сірих  лісових  ґрунтів. Ряд  вчених не заперечує того,  що  йшов природній процес  реградації  ґрунтів  у  місцях повного зникнення  чи прорідження  лісів. В результаті  такого  процесу  змінюється гідрологічний режим ґрунтів,  посилюється висхідні потоки вологи, які сприяють підтягуванню карбонатів кальцію  ближче  до поверхні. Реградовані  орні  ґрунти  звичайно містять  3-5%  гумусу,  під лісом  у них 4-8%  гумусу.

1.5. Клімат.

Клімат  даної  території  помірно-континентальний.  Територією  області з південного  заходу на північний схід проходить смуга високого атмосферного тиску, на півночі від якої переважають вологі вітряні маси, що їх приносять західні  вітри  з Атлантичного океану, на півдні – континентальні повітряні маси. Пересічна температура січня від   - 0,4 ⁰ С –

 5,4⁰ С на півдні, до – 6,5⁰ С на північному сході, липня відповідно  + 21,4⁰ С і +20⁰ С. Тривалість без морозного періоду 160-170 днів, сума активних температур 2696-2994⁰ С .Опадів випадає 430-520мм.на рік; максимальна кількість їх у теплий період року 70 %. Сталий сніговий покрив (пересічна висота 11-16см.) установлюється у другій половині грудня, сходить наприкінці лютого або на початку березня. Північно-західна  та північна частини лежать у недостатньо вологій, теплій агрокліматичній зоні, південна та східна частина -  у  посушливій,  дуже теплій

1.6. Рослинність.

Різноманітний зелений світ Чорного лісу. В урочищі,  розташованому на вододілах  і схилах  балок,  переважають дуб  зі  своїми  одвічними супутниками – деревами  широколистих  порід,  грабові  діброви ,   а  на   узліссях  -  діброві з  домішкою  ясена і  клена. В першому  ярусі  панують  дуб,  берест,  клен,  липа,  в  другому -  граб,  польовий  клен,  осика,  яблуні,  груші,  в підлісках – татарський  клен,  жостір,  черемха  та інші  чагарники. На узліссях  густо проростають  терен,  степова  вишня,  дикий мигдаль  так  велика  кількість  трав’янистих  рослин. 

1.     Практично-дослідна   частина.

      2.1.  Орнітофауна.

Робота  над темою  повинна  дати  обґрунтування   і  вихідні  дані  для  застосування  біологічних  методів  захисту  лісу  від  шкідників.

     Одним  із  перших  прихильників  збереження Українського  біощита  був  Д. В. Померанцев.

     ’’В  боротьбі  з  шкідниками -  писав  він -  де  тільки  можна,  потрібно  вдаватися  до  біологічних  методів.  В  основу  цього  методу  покладено  всебічне  використання  ворогів  комах(1949).Біологічні  методи  боротьби  мають  цілий  ряд  переваг  порівняно  з  хімічними.

К.Н.Благосклонев(1972)   виділяє  слідуючі  переваги  біологічних  методів  боротьби:  по-перше,  їх  дія  довготривала,  а  не  короткочасна,  як  хімічних,  знищуючих  шкідників  разом з  їхніми  ворогами   даючи можливість  шкідникам  розвиватися  знову безперешкодно , по-друге - надійність  дії,  після  застосування  біологічних  методів  боротьби  є  гарантія,  що  кількість  шкідників   в  найближчий  час  не  збільшиться,  по-третє,   це  не  шкідливо  для  навколишньої  фауни  і  людини,  і  на кінець,  четверта  перевага  біологічного  методу -  це  його  економність,  потрібно  лише  один  раз  почепити  штучне  гніздо і  його  вистачить надовго.

    Ще  Д.В.Померанцев (1949)  підкреслював  важливе  значення птахів  в  біологічних  методах  захисту  лісу  від  шкідників. Птахи  лісу – дуже  велика  група,  яка відіграє  важливу  роль  в цій  біологічній  системі.  В Чорному  лісі  видовий  склад  птахів  багатий,  а   щоб  зберегти  потрібно  вивчити  авіфауну  лісових  масивів – екологічні  групи  птахів  на  даній  території,  вивчення  місць  розміщення  гнізд,  а  також  матеріалів із  яких  птахи  будують свої  гнізда.

      2.2.  Аналіз  орнітофауни.

Орнітофауна степової Кіровоградщини (по літературних даних Б. Г. Бурдіян 1987 ) включає біля 280 видів. Зрозуміло , не всі птахи є “місцевими жителями “. Більшість із них використовують територію області тимчасово, при перельотах та випадкових зальотах. Постійно осілих видів трохи більше 40.

 І на зиму перелітають з північних районів не більше десяти видів.

         Всі птахи краю належать до 20 рядів із яких найбільш видовий ряд горобиних ( 142 види ), птахи (водно-болотного комплексу) (70 видів ), денні і нічні хижаки (37 видів ). Інші ряди подані одним двома  видами, рідше трьома і більше. До речі якщо, видовий склад відповідних рядів ще в якійсь мірі зберігся та кількість птахів з кожним помітно зменшується. Мене зацікавила дана проблема і, вивчаючи  особливості гніздування горобиних, я вивчила і видовий склад птахів, які безпосередньо  пов’язані з лісом як з місцем гніздування, місцем годівлі або зупинки на відпочинок під час перельотів.

         Найкраща пора вивчення птахів – кінець весни – початок літа. У цей час можна побачити яскраве забарвлення птахів, почути їхні співи. Крім цього, під час гніздування вони тримаються характерних для них місць, що також допомагає визначенню. У другій половині літа й восени з’являється багато невідомих птахів: мігруючі перелітні птахи, які в нас не гніздяться,а тільки зупиняються по дорозі до місць зимівлі, звичайні для цієї місцевості птахи, але вони перелиняли, тобто,змінили своє яскраве шлюбне забарвлення.

         Зимуючі види птахів небагато,проте в цей час можна побачити зимівлі  птахів з півночі, а також кочових птахів з інших районів України, які  навесні відлітають і повернуться назад.

Зозуля в Чорний ліс прилітає тільки весною і  тоді наш ліс  наповнюється її постійним призивним “ку-ку”. Це співають самці. Не дивлячись на те, що вони не вигодовують своїх пташенят, самі ж великі ненажери. На відміну від зозулі синички  ведуть  осілий  спосіб  життя  і  на протязі  суток  вони ’’ в  роботі’.

2.3. Місця  побудови  гнізд  та  їх  морфологія.

Птахи гнізда мостять з корінців, травинок, моху, вистеляючи шерстю та пір'ям. Гніздяться в дуплах або шпаківнях, залюбки поселяються в синичниках. Як експеримент ми виготовили багатоповерховий синичник на чотири гнізда. Вхід було зроблено в чотири варіанти: всі з одного боку, по різні сторони з двох і трьох сторін. Після спостереження на протязі двох сезонів вияснили в " будинку" живе лише одна сім»я синичок, спільноти так і не одержалося. Дуже рідко, в період осінніх перельотів на околиці лісу доводилося зустрічати синицю довгохвосту. В лісі багато численними видами є: соловей, повзик, вівсянка садова, просянка, зяблик, щиглик, горобець хатній, горобець польовий, шпак, іволга, костогриз та інші. Що до рідкісних видів, то до них ми відносимо сокіл балабан, знайшовши недалеко від села Миколаївка , на високому, одинокому дубі гніздо, більше гнізд не було. Існування даної сім»ї соколів спостерігали на протязі двох останніх років. Сокіл сапсан був помічений лише один раз на узліссі біля села Підлісного у вересні місяці. Зимою 2000-2001 року було помічено невеликі зграї снігурів, у цьому році не помічали.

По    місцю    влаштування    гнізд    птахи    поділяються на слідуючі екологічні групи:

1)  гніздяться на деревах, в верхньому ярусі дерева гніздиться горлиця, припутень,балабан, яструб великий, яструб малий, чорнолобий сорокопуд, зяблик, іволга, ворон, сіра ворона;

2)  в середньому ярусі на деревах гніздяться: берестянка, костогриз, земняк, щиглик та інші;

3)  гніздяться на кущах. До них відносяться слідуючі види птахів: сорокопуд-жулан, садова славка, славка рябогруда, славка чорноголова, славка сіра - будують свої гнізда на висоті до 1.5 м від землі . Гніздо мухоловки, як завжди, розміщено набагато нижче, ніж у вище згаданих птахів;

4)  гніздяться на землі: просянка, вівсянка садова, синьошийка, соловей, малинівка, дрізд співучий, волове очко, плиска жовта, плиска біла, посмітюха, жайворонок польовий, лунь болотний та інші;

5) гніздяться в дуплах: великий строкатий дятел, одуд, бджолоїдка, сова сіра, шпак, горобець польовий, повзик, мухоловка мала, мухоловка сіра, горехвістка сіра, горехвістка, зелений дятел, ластівка сільська і ластівка міська - роблять собі гнізда біля будинків з мокрої землі або глини, переплітаючи іншим будівельним матеріалом. Видова сталість синичок і шпаків постійно підтримується за рахунок штучних " будинків ", які щорічно вивішуються в лісі у великій кількості.

2.4.  Результати.

Дерева.

Чернорябий сорокопуд.

Знайдене 13 гнізд. Гніздиться на соснах (з східної сторони), на молодих дубах, терені.

Гнізда розміщуються на висоті від ЗО до 120 см, середня висота 121,9см. Відстань від дороги - 6-10 м, середня відстань -7,6 м« Інколи гнізда розміщені в розвилці.

Основні параметри гнізд

Параметри		Середні
Зовнішній діаметр	11,2 - 15 см	13 см
Глибина лотка	3,5 - 4,5 см	3,5 см
Діаметр лотка	8   - 8,5 см	8 см
Висота гнізда	7,5 - 9,5 см	8,3 см

Стебла злаків, ромашка, полинь, лоток встелений шерстю тварин.

Зеленушка.

Знайдено 11 гнізд. Гніздяться на сосні. Гнізда розміщують на висоті від ЗО до 150 см, середня висота - 105 см. Гніздо чашкоподібної форми.

Основні параметри гнізд

Параметри		Середні
Зовнішній діаметр	8 - 10,9 см	9,6 см
Глибина лотка	6 -  7 см	4,7 см
Діаметр лотка	3   - 8,8 см	5,2 см
Висота гнізда	3 - 5,5 см	3,8 см

Матеріали гніздування:

Полинь, луб дерев, стебла злаків, сухі гілочки, папір, нитки. Гніздо скріплено павутинням і рослинним пухом. Лоток застелений кінським волоссям, шерстю тварин, пір'ям.

 Коноплянка.

Знайдено 15 гнізд. Гніздяться на молодих посадках сосни кримської, з південно-східної, північно-західної сторони. 57% гнізд знаходяться з південно-східна сторона на висоті від 27 до 118см від землі, середня висота 66,3см. Середня відстань гнізд від дороги 33,5см.

Основні параметри гнізд

Параметри		Середні
Зовнішній діаметр	9 - 11,5 см	10,3 см
Глибина лотка	4-   8 см	6,3 см
Діаметр лотка	5,2- 1,3 см	7,7 см
Висота гнізда	2 - 7,5 см	3,9 см

Матеріал гніздування: Ромашка, стебла і коріння стоколоса, рослини сімейства хрестоцвіті. Інколи гніздо облицьовано голками сосни, сплетено за часовою стрілкою. Лоток застелено пір'ям, ватою, кінським волоссям. Гнізда розміщені в розвилці.

Зяблик.

Описано 12 гнізд. Гніздяться на акації, сосні. 69% гнізд знайдено на сосні. Висота гнізд над землею від 2 до 5 м, середня висота 3,7м.

Основні параметри гнізд

Параметри		Середні
Зовнішній діаметр	7 - 10 см	8,5 см
Глибина лотка	5 -  6 см	5,4 см
Діаметр лотка	4- 85 см	5,8 см
Висота гнізда	2 - 5 см	3,5 см

Матеріал гніздування: Ялівець, полинь, стебла прицепника, стебла злаків, луб акації, лицева сторона гнізд: мох, лишайники. Знайдено антропогенний матеріал - нитки (білі), папір. Лотки встелені пір'ям, шерстю тварин, кінським волоссям.

На кущах.

Славка рябогруда.                       

Знайдено 6 гнізд . Гніздяться на шипшині, молодих деревах дуба і дикої груші. Гнізда знайдені на висоті від 33 до 105 см, середня висота 45,8см. Гніздо чашкоподібної форми.

Основні параметри гнізд

Параметри		Середні
Зовнішній діаметр	10 - 12 см	10,8 см
Глибина лотка	5,5-9 см	7,5 см
Діаметр лотка	5 - 7см	6,9 см
Висота гнізда	3 - 5см	3,9 см

Матеріал для гніздування Стебла стоколоса, палички рослин сімейства хрестоцвітих, полинь, луб акації, устілка лотка кінське волосся.

На землі.

 Вівсянка садова.

Гніздиться на землі серед стебел стоколоса, під сухим кураєм, під соснами та шипшиною. Знайдено 11 гнізд.

Основні параметри гнізд

Параметри		Середні
Зовнішній діаметр Глибина лотка Діаметр лотка Висота гнізда	9 - 10 см 7-   8,5 см 4   - 5,7 см 2,7 - 3,6 см	9,6 см 7.5 см 5.6 см 3,5 см

Матеріал гніздування: Стоколос, стебла трав'янистих рослин, лоток встелений кінським волоссям.

2.5. Оцінка  результатів

Вивчивши   видовий  склад  окремих  видів  птахів  лісу,  морфологію  їх  гнізд та  будови  гнізд   ,  різноманітність  будівельних  матеріалів  в  процесі  гніздо будування ми  визначили  що : значна  частина  видового  складу    описаних   птахів вибирають  для  своїх  місць  гніздо будування  дерева  при  цьому  можуть  розселятися  на  різній  висоті.    Не  менш   важливою  групою   рослин  для  птахів  являються  також  і  кущі.    Трав’янисті  рослини  виконують  функцію  не  лише  захисту  птахам,  які  гніздяться  на  землі  але  є  також  незамінним  матеріалом  для  побудови  гнізд.   По  численності  в  лісі  ще  достатня  кількість  птахів,  та  за  останні  два  роки  спостерігається  тенденція  до  зменшення  їх   кількості. На  території  лісу  спостерігається  також  перебування  рідкісних  видів  птахів які  зустрічаються  не  лише  на  перельотах  ,  а  також  відновлюють  гніздування  в  лісі.  

3            Пропозиції.

      З  метою   приманювання  птахів  пропонуємо:   збереження  підліску  по периметру  кварталів  та  під  час  суцільних  рубок ,  а  також  висаджування  білля  доріг  кущів  шипшини,  спіреї  та  інших.

      Запропонувати  збільшити  розміри  Миколаївського  заказника  Олександрівського  району.

      Взяти  під  охорону  гніздування  Білохвостого  орлана,  з  метою  збільшення  чисельності  на  території  України;

      З  метою  інформативності  населення:  проводити  виховні  заходи:  вечори,  вікторини,  конкурси,  свята  птахів,  виховні  години;

      Для  інформативності  населення  розміщувати  плакати  в  місцях  великого  скупчення  людей  з  інформацією  про  правила  поведінки  людей  в  лісі,  особливо  в  період   масового  вилуплювання  пташенят ,  про  шкоду  яку  завдають  природі під  час  масового  випалювання  трави  під час  засухи  та  ін.

      Підготувати  статті  та  видрукувати  в  пресі  про  особливу  важливість  птахів  для  природи   та  для  людей;

      Організувати  виступи  агітбригади  по  предмету  захисту  птахів  від  знищення.

Висновки.

1.  На території Чорного лісу визначено 95 видів птахів, які відносяться до 11 родин, безпосередньо пов'язаних з лісом як місцем гніздування, місцем годування, або зупинки на відпочинок при перельотах. З них на Чорному озері.

2.  По характеру пересування на території с. Підлісного птахи поділяються на осілих, гніздуючих на перельотах, зустрічаються літом, але не гніздяться, зустрічаються тільки при перельотах.

3.  По місцю влаштування гнізд птахи діляться на слідуючі екологічні групи: гніздяться на деревах горлиця кільчаста, сорока, ворона сіра, крук, сойка, дрізд чорний та інші. Гніздяться на кущах - славка садова, берестянка, славка стрепета, чорноголова славка, славка сіра та інші. Гніздяться на землі - жайворонок польовий, посмітюха, плиска біла, плиска жовта та інші. Гніздяться в дуплах - зелений дятел, великий строкатий дятел, одуд, бджолоїдка, горлиця кільчата та інші.

4.  По місцю влаштування птахами найбільш заселяються акація біла, сосна, дуб, терен, клен, груша, горіх та інші.

5.  Матеріали гніздування горобиних дуже багато численні , по спостереженнях тільки три види птахів, ( сіра славка, зеленушка, зяблик) використовують при будівництві гнізда матеріали 21-ї  різновидності.

6.  В матеріалах гніздо будування можна виділити матеріали, яким дані три види птахів віддають перевагу. Це слідуючі: полинь, стебла стоколосу, мох, рослинний пух, кінське волосся, пір’я, папір, нитки.

7.  З метою приваблювання птахів пропоную : збереження підліску по периметру кварталів та при суцільних вирубках, а також посудку обабіч дороги кущових насаджень шипшини, спіреї та інших.

8.  Догляд за шкілкою на Чорному озері.

9.  Запропонувати збільшити межі Миколаївського заказника Олександрівського району.

10.Створити     заказник     біля     Червоно  - Нерубаївського лісництва.

Література.

1)Благосклонов.К.Н.Охорона та приваблювання птахів   5-те видання,-М. 1972 р.

2) Воїнственський.М.А.Птахи. Київ,"Радянська школа".1984

3) Гладков.М.А. Тихо,   птахи   на гніздах,   2-ге   видання,-М-Лісна пром. 1979 р.                                                              '

4)Крамаренко.ВС. Заповідник «Чорний ліс" Дніпропетровськ Промінь" .1979 р.

5) Строков В.В.Пернаті друзі лісу. 2-ге видання-МЛ 975 р